Детальніше

Особливості встановлення обліку часу роботи та часу відпочинку: роз'яснення Держпраці

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.1 Закону від 15.03.2022 № 2136-ІХ на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Приписами ст.6 Закону № 2136 встановлено, що нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми ст. 53, ч.1 ст. 65, ч. 3 – 5 ст. 67, ст.ст 71, 73, 78-1 КЗпП та ч. 2 ст. 5 Закону від 15.11.1996 № 504/96-ВР.

У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу відповідно до ч 1 та 2 ст. 6 Закону № 2136 понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці. Норми ч. 1, 2 та 5 ст. 6 Закону № 2136 не застосовуються до праці неповнолітніх.

Джерело: Держпраці 

Новини