Детальніше

Чи має роботодавець право встановлювати підвищений розмір оплати праці на прифронтових територіях?

Держпраці проконсультувала щодо прав роботодавців встановлювати підвищені розміри оплати праці в зоні активних бойових дій та на прифронтових територіях як на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці

Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці розповідає, що з метою актуалізації трудового законодавства Верховна Рада ухвалила Закон від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (набув чинності 24.03.2022; далі – Закон №2136), який визначає особливості трудових відносин працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, на період дії воєнного стану.

Відповідно до ст. 10 Закону №2136 заробітна плата має виплачуватися на умовах, визначених трудовим договором. Закон не позбавляє працівників доплат, надбавок, премій та інших гарантій в оплаті праці, а також не обмежує прав роботодавців за власні кошти встановлювати додаткові  гарантії в оплаті праці працівникам порівняно з чинним законодавством.

Згідно зі ст. 9-1 КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за власні кошти можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Статтею 7 Закону України від 14.10.1992 №2694-XII «Про охорону праці» також передбачено право роботодавців за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникам пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Таким чином, за наявності фінансових можливостей роботодавці можуть встановлювати підвищений розмір заробітної плати своїм працівникам, що працюють в зоні активних бойових і можливих бойових дій, у тому числі на важких роботах, на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці (ст. 100 КЗпП).

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства (ст. 1 Закону від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці»).

Відповідно до ст. 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених ч. 2 ст. 97 КЗпП.

Під час визначення умов оплати праці мають бути враховані окремо умови праці  працівників:

• на роботах з нормальними умовами праці;
• на важких роботах, на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці (ст. 100 КЗпП).

Крім вищевикладеного, звертаємо увагу, що умови підвищеної оплати праці в зоні активних бойових дій та на прифронтових територіях для  окремих категорій працівників (медиків, працівників державних органів та органів місцевого самоврядування) повинні встановлюватись з урахуванням  особливостей, визначених спеціальними законами і підзаконними нормативно-правовими актами. 

Новини